#д'артаньян

[artosvodkoscanon]

д'артосы

#книги #books #three musketeers #три мушкетера #д'артаньян #d'artagnan #атос #athos #д'артосы #d'arthos #д'артаньян×атос #d'artagnan×athos

[grandmother-of-fandoms]

— ...но учтите, что я при первой же возможности сумею проткнуть Вас, — сладко улыбается д'Артаньян, бесстыдно пялясь глаза-в-глаза. Жюссак одобрительно посмеивается и уже разворачивается, чтобы уйти. Однако...нет, Шарль знает, что тот ещё не всё сказал.

— Да, кстати, — делая поворот на каблуках и внимательно смотря на него, говорит Франсуа. — господин д'Артаньян.

д'Артаньян выжидающе молчит в ответ (ей-богу, будто не знает, что сейчас услышит) и не сводит взгляда с гвардейца.

— Я Вас убью раньше, — произносит де Жюссак, приторно растянув уголки губ. Убедившись, что собеседник уловил каждое его движение, каждого черта, пляшущего в глазах, он уходит.

д'Артаньян смотрит ему вслед и улыбка не сходит с его лица. Он качает головой, отгоняя назойливые мысли, и вновь садится за стол, теперь в каком-то странно приподнятом настроении.

— Друг мой, что это сейчас было? — Портос недоумённо хлопает глазами и оглядывается то на дверь, то на Шарля.

— Да ничего такого, дражайший барон, ничего такого. Просто встреча двух старых врагов.

— Не припомню, чтобы вы двое раньше так общались.

— Ну-с... — д'Артаньян прикрывает глаза и усмехается. — времена меняются и меняют людей, Портос. В чем-то, бывает, слишком сильно... — из-под полуопущенных ресниц Шарль смотрит туда, где ещё недавно стоял Де Жюссак. Смотрит и улыбается. Улыбается так странно, как никто и никогда не улыбался своему врагу...

#жюссаньяны #де жюссак #д'Артаньян #тримушкетёра #три мушкетера #мушкетеры 20 лет спустя #простите #но я очень люблю #жюссаньян

[duncan37]

Вечра дочитала Трёх Мушкетёров.

Всё ещё немного в шоке, что Констанция в итоге умерла. Не ожидала я такой трагичности от приключенческого романа. Дюма, молодец, удивил.

Вообще, я заметила, что в середине события идут спокойной, в начале они достаточно бурные, а вот в конце просто открывается мясорубка: Бэкингема и Констанцию в топку, Фельтона за решётку, Миледи на ту сторону реки. И это так-то хорошо.

Тебя заинтересовывают с самого начала, в середине ты уже привыкаешь к размеренному темпу событий, и вот, ты уже начинаешь скучать, как вдруг... БАМ! Миледи попадает в заключению к Лорду Винтеру. БАМ! Бэкингем умирает от рук фанатика и от разума леди. БАМ! Констанция умирает. БАМ! Конец произведения.

Да ещё вы представляете страдания Д'артаньяна? Всё это время он вожделенно ждал встречи с возлюбленной, с которой его разлучили уже как несколько месяцев. Его цель - это найти Констанцию и зажить с ней спокойно, когда этот кошмар кончится. И вот, она уже буквально в его руках! Ещё немного и они будут вместе! Вот вот они уже встретятся... И вместо радостного взгляда возлюбленной он встречает её же на предсмертном одре. А всё из-за женщины, которая хотела ему отомстить. И как тогда быть?

Порадовала сцена метаний Д'артаньяна: после настроения "женщина - слабость, мужчина - сила", я ожидала, что Д'артаньяну всунут в руки кинжал и скажут что-то вроде: "не плачь ты же мужик", а вот оно как оказалось.

Не поймите неправильно, я просто люблю слёзы любимых персонажей, а за всё повествование Д'артаньян приглянулся мне больше всех.

Что в итоге? В итоге у нас "Констанция! Констанция! Неееет!"

Далее держу курс на "Горе от ума", может прочитаю "Ревизора". Сейчас я так же читаю книжку "Эрагон", не могу назвать эту книгу прямо хорошей. Это такой... среднячёк 12+, но чисто ради интереса буду читать. В конце концов, это не плохая книжка, просто... не могу точно описать моё к ней отношение. С одной стороны я кричу над её тупостью, а с другой стороны продолжаю читать. Но это всё ради Муртага. Ради Муртага.

#Три Мушкетёра #the musketeers #книги #Д'артаньян #Констанция #книга #о книгах #русский тамблер #russian tumblr

[automaticdreamlandkid]

D’Artagnan and Three Musketeers (1978 -  Д'Артаньян и три мушкетера)

#the three musketeers #thethreemusketeersedit #perioddramaedit #d'artagnan and three musketeers #Д'Артаньян и три мушкетера #milady de winter #cardinal richelieu #athos #aramis #porthos #anne of austria #king louis xiii #alexandre dumas #d'artagnan and the three musketeers

[quietparanoiac]

Кардинал так защищал вас, а вы так люто его... ненавидите!

Д'Артаньян и три мушкетёра | D'Artagnan and Three Musketeers (1979), e01

#Д'Артаньян и три мушкетёра #D'Artagnan and Three Musketeers #D'Artagnan and Three Musketeers 1979 #The Three Musketeers #Les Trois Mousquetaires #Alexandre Dumas #Soviet cinema #Soviet TV #Louis XIII #Anne of Austria #Anne d'Autriche #Олег Табаков #Oleg Tabakov #Алиса Фрейндлих #Alisa Freindlich #period drama #perioddramaedit #periodedits #gifshistorical #russianperioddrama #Д'Артаньян и три мушкетёра 1979 #my gifs #ЛЯ ШЕНЕ

[laferelady]

Athos & Milady de Winter - Д'Артаньян и Три Мушкетёра, 1978

#the three musketeers #три мушкетера #milady de winter #athos #athos x milady #д'артаньян и три мушкетера #d'artagnan and three musketeers #d'artagnan and the three musketeers #my edit #my gifs

[senatorium47]

Your inhellency

#i wont explain myslef #cardinal richelieu #the three musketeers 1978 #Д'Артаньян и три мушкетера #the three musketeers

[omfguslay]

«— And what does the King do? — This is the weakest figure. You always have to keep him protected»

Cardinal Richelieu being ABSOLUTELY ✨ slay ✨ especially while playing chess. From: «Д'Артаньян и три мушкетера». USSR, 1979

#les trois mousquetaires #cardinal richelieu #icons #the three musketeers #ussr #have no idea why richelieu is such a chess Grandmaster #but i actually love it #slayrdinal slaychelieu

[seoded]

Капитан юношеской сборной Узбекской ССР по баскетболу Маргарита Терехова, Ташкент, 1950-е

Капитан юношеской сборной Узбекской ССР по баскетболу Маргарита Терехова, Ташкент, 1950-е. Она же Миледи из «Д'Артаньян и три мушкетёра», графиня Диана де Бельфлер из «Собаки на сене», Наталья (и Мария) из «Зеркала» Тарковского и т. д.

#история #фильмы #спорт

[mireprozeewka]

Я умный, вокруг козлы. Я честный, вокруг жульё. Я гений, вокруг быдло. Я д'Артаньян, все пидрасы!

#myheroacademy #myheroacademia #my hero academia #my hero academy #shigaraki #shigaraki tomura #tomura shigaraki #tomura #league of villains #art #artwork #digital drawing #digital illustration #fan art #digital

[artosvodkoscanon]

#книги #books #d'artagnan #three musketeers #три мушкетера #д'артаньян #athos #porthos #aramis

[grandmother-of-fandoms]

Жюссаньяны источают именно такой вайб)

#тримушкетёра #де жюссак #д'артаньян #д'Артаньян #жюссаньян #жюссаньяны

[gellavonhamster]

monthly media recap: july 2023

read:

Half a Soul by Olivia Atwater - a very sweet and kind Regency fantasy romance. One of the reviews on the cover calls it "the definition of a comfort read", and I couldn't agree more. Since this is Tumblr, I feel like I need to add preemptively that maybe don't judge the way the fairy curse in the novel is written (that is, in a way that resembles and, imo, should be read as neurodivergence) before you've learned how it ends

Angélique: The Road to Versailles, Angélique and the King, Angélique and the Sultan, Angélique in Revolt, Angélique in Love, The Countess Angélique, The Temptation of Angélique by Anne Golon - books 2-8 in the Angélique series of historical fiction novels that... didn't age quite well, in my opinion, I'd say a 20th century author could do better even with the caveat that the 17th century people are not by any means supposed to act like modern people. But the plot is so gripping that I can't put these books down, and then there's also this motif of people helping each other even in the bleakest circumstances running through the entire story that makes it worth the occasional cringe for me. However, my cringe level is built on a lot of classic novels that are very much Product of Their Time so idk if I'd recommend these books to anyone. I am having a lot of fun with them, though

I guess it doesn't really count as a book, but it made me spend some time with the French dictionary to read the comics, so - I ordered one of these Three Musketeers zines, the Cavalier Jaune one, and it's a gem (and clearly made with such love for these books) and I'm really glad I got it <3

+ currently reading the next Angélique book

watched:

Spider-Man: Across the Spider-Verse (2023) - very cool and creative and heartfelt, loved it!

Д'Артаньян и три мушкетёра / D'Artagnan and Three Musketeers (1978), Мушкетёры двадцать лет спустя / Musketeers Twenty Years After (1992), Тайна королевы Анны, или Мушкетёры тридцать лет спустя / The Secret of Queen Anne or Musketeers Thirty Years After (1993) - finally watched all three of these adaptations of the d'Artagnan romances, I've only seen the first one before in bits and pieces. The first one is delightful and has so much funny stuff I totally forgot about, such as Constance biting her assailants and Rochefort & Milady singing to Richelieu an offensive song the people of Paris wrote about him. The second one is mostly fine, even despite the ridiculously clumsy attempts to retcon the book stuff that wasn't in the first movie (yeah, right, d'Artagnan sacrificed the ring that the queen gave him to try to save Buckingham, and Lord Winter has met the Musketeers before, this was totally included in part one). I didn't like the changed ending, though - I think it's important that it is Athos who kills Mordaunt, what with the possibility of Mordaunt being his son. The third part might be the stupidest attempt at an everybody lives!AU ever, but it gets like 2/5 points for the cast and the okay-ish first episode

Strange Days (1995) - cyberpunk noir, very cool, Angela Bassett as Mace is amazing

Vai viegli būt jaunam? / Is It Easy to Be Young? (1986) - the famous Latvian documentary about the life of Soviet youth, addressing topics from the punk subculture to the war in Afghanistan. A very interesting reflection of a generation; I think some parts are gonna haunt me

Stand by Me (1986) - summer, childhood in all its cruelty, and friendship that changes you forever. I might or might not have cried

Attack the Block (2011) - really enjoyed this one. Good social commentary? In my sci-fi comedy horror about an alien invasion? It's more likely than you think

L'Apollonide: Souvenirs de la maison close (2011) - beautiful and tragic. One of those films that feel like nothing really happens when in truth a lot happens. Also, women are my favourite guy (c)

#talk talk talk #monthly media recap

[afarransilent]

Крашфест :)

День 4. Атос, aka граф де Ля Фер

Цікаво, як за чотири дні фесту у мене тут зібралися усі типажі, що я їх любитиму все подальше життя. Бо ми оце дісталися до типажу "травмований мудак", одна штука.

Бо якщо замислитися зараз, то хто він, наш благородний Атос? Алкоголік, аб'юзер і цинічний вбивця.

Але тоді авторське замилування героєм (і юнацький захват д'Артаньяна), звісно ж, не залишили мені ані найменшого шансу. Взяти хоч першу появу героя на сторінках роману:

"...З цими словами бездоганно вдягнений, при перев'язі, мушкетер твердим кроком увійшов до кабінету. Схвильований до глибини серця цим доказом мужності, пан де Тревіль кинувся йому назустріч.

— Я сказав цим панам, — мовив він, — що забороняю своїм мушкетерам без потреби важити життям, бо хоробрі люди дуже дорогі королю, а король знає, що його мушкетери — найхоробріші в світі люди. Вашу руку, Атосе!

І, не чекаючи, поки Атос відповість на цей доказ прихильності, пан де Тревіль схопив його праву руку і міцно стиснув її, не помічаючи, що Атос, попри все своє самовладання, аж сіпнувся від болю і ще дужче зблід, хоч це й здавалося неможливим.

Присутні були настільки вражені появою Атоса, про поранення якого, незважаючи на таємницю, знали всі, що ніхто й не подумав зачинити двері. Гомін задоволення заглушив останні слова капітана мушкетерів, і кілька радісно збуджених облич зазирнуло між портьєрами. Зрозуміло, пан де Тревіль одним гострим словом міг би вгамувати порушників етикету, але враз він відчув, що Атос судорожно вчепився в його руку. Глянувши на нього, Тревіль зрозумів: Атос от-от знепритомніє. У ту ж мить мушкетер, який напружував усі сили, аби не виказати страждання, не витримав болю і, наче мертвий, упав на паркет.

— Хірурга! — вигукнув пан де Тревіль. — Мого або королівського, найкращого! Хірурга! Бо, чого доброго, мій хоробрий Атос помре".

"З усіх Д'Артаньянових друзів Атос був найстаршим і, здавалось би, мав бути найменш близький йому за смаками й звичками.

І все-таки Д'Артаньян вирізняв його серед усіх. Шляхетна зовнішність Атоса, спалахи величі, що проривалися час од часу через тінь непомітності, якою він доброхіть себе оточив, врівноваженість, витриманість, щира товариськість, дошкульна веселість, нарешті, хоробрість, яку можна було б назвати сліпою, коли б її не зумовлювала дивовижна холоднокровність, — усе це викликало в Д'Артаньяна почуття куди сильніші за повагу або дружню прихильність; наш юнак захоплювався Атосом.

Атос, коли він був у гуморі, міг витримати порівняння з паном де Тревілем, цим вишуканим і благородним придворним. Він був середній на зріст, але такий стрункий і ставний, що не раз і не двічі, борючись із Портосом, перемагав цього велетня, фізична сила якого була приказкою серед мушкетерів; його обличчя з проникливими очима, прямим носом і чітко окресленим, як у Брута[151], підборіддям, мало в міру владний і привітний вигляд; руки, за якими він зовсім не доглядав, доводили до відчаю Араміса, який не жалів на свої ні мигдального мила, ні ароматичної олії; голос його був глибокий і водночас мелодійний; та найсуттєвішою прикметою, яка здавалася зовсім незбагненною в Атосі, що завжди намагався бути ненав'язливим і непомітним серед інших, було те знання світу та звичаїв найвишуканішого товариства, ті сліди шляхетного виховання, які мимоволі вчувалися в кожному його вчинку.

Коли йшлося про званий обід, Атос влаштовував його краще за будь-кого з придворних, пропонуючи кожному гостю місце відповідно до того становища, яке він успадкував од предків або здобув сам. Коли йшлося про геральдику[152], Атос показував себе знавцем усіх дворянських ліній королівства, їх генеалогії[153], сімейних зв'язків, гербів і походження цих гербів.

Він блискуче знав геть усе про старовинні звичаї та про спадкові права, які мають великі землевласники, й чудово розумівся на полюванні з псами та соколами; якось у розмові про це високе мистецтво Атос здивував навіть самого короля Людовіка XIII, якого усі вважали бездоганним знавцем цієї справи.

Як і всі вельможі того часу, Атос блискуче фехтував та їздив верхи. Понад те, він так знався навіть на схоластичних науках[154], які нечасто вивчалися тоді військовими, що тільки поблажливо всміхався, дослухаючись до тих нечисленних латинських фраз, якими хизувався Араміс і які начебто розумів Портос. Кілька разів, коли Араміс припускався помилки в правилах граматики, Атос дозволяв собі, на превеликий подив друзів, поставити дієслово в потрібний час, а іменник — у належний відмінок. До того ж він був бездоганно чесним, і це в ту добу, коли військові так легко обходилися з вірою та совістю, коханці — з делікатністю, властивою для наших днів, а бідняки — із сьомою запозіддю Божою[155]! Словом, Атос був незвичайною людиною.

Але траплялося й так, що часом цю витончену натуру, це прекрасне створіння, цей проникливий розум долала низька буденщина — подібно до того, як це буває зі старими людьми, що помалу підупадають на силах і втрачають глузд. Коли — справа цілком звична — Атос потрапляв у скруту, все світле, що було в ньому, згасало, і всі його достойності розвіювались, немов поглинуті темрявою ночі.

Напівбог зникав — але й людині майже не лишалося місця. Схиливши голову, ледве повертаючи язиком, Атос довгими годинами дивився згаслими очима то на пляшку і склянку, то на Грімо, який, звикши підкорятися кожному його знаку, читав у безтямному погляді свого хазяїна найменші його бажання й одразу ж виконував їх. Якщо четверо друзів збиралися саме в такий час, Атос за всю розмову прохоплювався одним-двома словами, та й то сказаними через силу. Натомість він пив за чотирьох; але це зовсім не впливало на нього, хіба що він трохи більше насуплював брови та ставав ще сумнішим, ніж звичайно.

Д'Артаньян, що, як ми знаємо, мав допитливий і проникливий розум, не годен був, попри всю свою цікавість, збагнути при��ин цієї глибокої байдужості або хоч визначити обставини, що породжували її. Атос ніколи не отримував листів, як ніколи й не робив чогось такого, про що було б не відомо його друзям.

Не можна було сказати, що в такий смуток його вкидало вино: навпаки, він пив саме для того, щоб побороти журбу, хоч, як ми вже казали, ці ліки тільки додавали Атосові печалі..."

На щастя, книгу я прочитав раніше, аніж побачив недолугу радянську екранізацію. Тому образ "справжнього" Атоса не надто постраждав через Смехова з його ліліями, що цві-і-іту-у-уть. :) Хоч, звісно, певний вплив на мою вразливу дитячу психіку він усе ж таки справив.

На своє виправдання маю зазначити, що я цінував у Атосі не лише травмованого мудака. Тверезий і розсудливий граф де Ля Фер з другої частини заворожував мене анітрохи не менше. Відтоді, мабуть, і люблю історії про відновлення травматиків.

І так, це було моє друге рольове "я". З моєї подачі весь клас на цілий рік розділився на мушкетерів короля й гвардійців кардинала, ми влаштовували дуелі на перервах і плели інтриги на уроках, і ніхто не міг дати з нами ради, аж до спеціального і особливого наказу директора припинити цей безлад під страхом виклику батьків до школи. Благородний Атос в моїй особі не пережив би такої ганьби... :) Тож ми зупинили гру. До моїх наступних рольовок мене відділяло двадцять років.

#crush #крашфест #атос #граф де ля фер #три мушкетери #three musketeers #athos

[laferelady]

Anne of Austria in a gold/bronze dress - The Three Musketeers adaptations

#the three musketeers #три мушкетера #anne of austria #queen anne #д'артаньян и три мушкетера #d'artagnan and the three musketeers #d'artagnan and three musketeers #the three musketeers 2011 #parallel #my gifs #my edit #dress

[faina]

кино. Husbands

Д'Артаньян вдруг умер, и мушкетеров осталось на самом деле трое. Они и не вспомнили его ни разу за весь фильм, но зачем вспоминать того, о ком думаешь постоянно.