#в кімнату

[zabavaua]

Крісло ліжко розкладне Трансформер, лежак та крісло-диван компактне

#розкладне #дитяче #крісло #диван #в кімнату #в дитячу #діти #Забава #магазин Забава #Україна

[peachgull]

Моя психологиня було стурбована як я сказав що це мій кін

#francis dolarhyde #red dragon #я когось прибʼю якщо ще раз блятт зайдуть в мою кімнату з прийобами #fother muckers #Hannibal #markers #scribbles #палії трави #ukrart #український тамблер #украрт

[nepoedakievua]

Стінові м'які протектори

#протектори #стінові #м'які #дитячі #в спортзалу #в ігрову кімнату #м'який захист #діти #Непосида #магазин Непосида #Україна

[yourmistaker]

значить, стою в коридорі. дві стіни ї осьо всьо, бо у дворі ще палало та вибухало.

а матір наступила мені на ногу + накричала, щоб я зайшла в кімнату, бо заважаю їй ходити туди сюди.

а в кімнаті батя на підлозі лежить, бо йому погано після алкоголю.

ї чого це я злюся так, навіть не знаю.

звідки ж ця ненависть?

#укртумбочка #щоденник #особистий блог

[zvychaynedivchysko]

Як же бісить, пам'ятаєте моменти коли заходиш в іншу кімнату і забуваєш що хотів, ще жартували що це хтось грає в Сімс і відмінив дію.

В мене такий прикол з додатками, я зайшла в тг, гортаю правильний чат і забула за чим зайшла🤡

[ruushinynerve]

Позбирала пару гілочок берези, вони дуже гарно виглядають. Придумаю як їх вписати в кімнату. Зелень вже є. Таке гілля додає життя якогось. Якщо сонце сюди ледь потрапляє, то нехай від природи щось буде.

Постійно думаєш, а нащо щось таке робити зараз, треба взагалі з'їжджати, нема чого старатися над цим житлом, треба нове шукати і вже там щось обставляти, треба думати про те як досягнути кращого, нащо зусилля вкладати в це, не на часі і ти не тим взагалі займаєшся і тд. І так щоразу руки опускаються зробити дім затишніше і комфортніше для себе. Бо це ж даремні зусилля не туди.

А потім живеш в картонній затхлій коробці, в якій почуваєшся дохлою мухою.

Одна моя знайома показала, як оновила кухню, на якій раніше було пару старезних предметів і виглядало це дуже сумно, на новеньку готову красиву кухоньку, з підсвіткою, мінімалістичну і акуратну. До біса гарно.

Звісно ж я не буду в цьому житлі робити капітальні зміни. Тут проводка страшна, а на її ремонт грошей стільки, що краще нову квартиру так купити. І що як дійсно все в один день рухне.

Та може дрібниці поправити буде не страшно. Якщо знаходитися тут буде приємніше час від часу, то може воно того варте? В орендованій квартирі мало що зміниш, це ж не твоя. Хоча я мало що знаю про життя в орендованій квартирі. А зараз я живу саме тут, і якийсь час ще буду. Невже моє життя не варте зусиль для комфортного існування? І може тут не буде так вже неприємно, якщо щось дещо виправити?

#український tumblr

[lisa-is-chilling]

коли віддала/продала більше половини своїх книжок, якось дуже сумно та боляче стало.

саме тому я купила нові.😀👍

але якщо без жартів, я б хотіла собі домашню бібліотеку. величезну, на цілу кімнату, щоб я могла просто бездумно купувати книги і ставити на полиці, і читати що захочу у будь-який день. бейсіклі, я б хотіла бути багатою. але в тих умовах, в яких я живу зараз, збирати бібліотеку це: а) напряжно, б) дорого, в) при перевезенні вилізе їбуча грижа.

я намагаюсь не прив'язуватись до матеріального, бо час показав, що в цьому немає сенсу, і в результаті тільки страждаєш. але купувати книжки для мене - це пускати коріння, надавати своїй реальности ваги, миритися з цією реальністю та приймати її.

та й в цілому все зводиться до того, що не можна постійно відкладати щось хороше до кращих часів, будь то купити книжку чи завести кота. найкращий час ніколи не настане, завжди буде якась хуйня, яка буде заважати - бідність, чи росіяни, чи війна, чи економічна криза, чи токсичні стосунки, чи душні батьки. радіти потрібно, бо з часом просто загнешся.

(але щодо кота я все ж таки досі думаю, бо давайте будемо реалістами, в цей гуртожиток мені до слимаків в раковинах, тарганів на кухні та якихось незрозумілих сороканіжок в кімнаті лише кота не вистачало. в мене вже є хом'як, над яким я трясусь, як скажена, і йому б не завадило купити клітку побільше.)

#українською

[zlabjola]

Останні пару років, з огляду на ситуацію в країні (особливо після відключень світла) весна мені подобається. Зараз хороша погода. Зручно не носити купу одягу. Особливо пуховик який ще і місця багато займає. Але це дивне відчуття з минулих років не ділося нікуди. Наче щось не так. Воно дійсно не так, не така погода, тиск, не така щільність повітря, навіть запах. Усі характерні зміни пори року. Але я наче не звикаю до них. Хоч це і відбувається кожного року. І це саме навесні. Всередині свербить неспокій. Можливо через те, що одягу менше. Я не люблю, коли не можна накинути якусь куртку зверху щоб закрити плечі. Але це ще щось. Не тільки через одяг. Я іноді відчуваю це і вдома, коли в кімнату заходить свіже весняне повітря.

І так завжди було. Ще зі школи. Раніше я думала, що це може через контрольні і екзамени вкінці року. Але зараз я закінчила навчання в принципі і всеодно. Якийсь дискомфорт.

Зазвичай я це ігнорую. Погода чудова, взагалі ідеальна. Тож не варто собі дозволяти пропускати цей чудовий і короткий період зациклюючись на дискомфорті.

Але до футболок я поки не готова.

#особистий щоденник

[tired-aori-15]

мені максимально погано, і в цьому винне затемнення.

або магнітні бурі.

або ще хуй зна що, але це не так важливо.

сука, сили є тільки аби міряти кроками кімнату. так вже давно не було, блядь.

#український тамблер #укртамблер #укртумба #укртумбочка

[plupk]

Зараз дізнався, що сестра цікавиться кпоп, і досить давно. Пам'ятаю, як вона прикривала на планшеті щось, коли я заходив до неї в кімнату, але я не став питати що там. А тепер намагаюсь їй пояснити, що не треба від мене це приховувати...

[bez-nichoho]

Про ніщо (36)

Хмари, схожі на купи брудного шмаття, приносять дощ та вітер. Хмари, схожі на скуйовджену та замазану овечу шерсть, приносять темряву. День не нагадує день — тільки щось таке, що існує поміж ніччю та днем. Жарівки не мають сили протистояти цій темряві, відтак кімната — це скупчення робіт Малевича: куди не глянь — усюди Чорний квадрат. Навіть у дзеркалі не бачиш себе, а лише Чорний квадрат. Стан непевний — власне такий, який буває при хворобі. Літо не створене для того, аби температурити. Літо не створене для кашлю та болю в горлі. Але цей монохромний день каже: таки створене. Самота, що наповнює кімнату каже: таки створене. Дощ, який рясно ллється на передосінні дерева, балкон із полущеною плиткою, на збитий брук попід будинком, каже: таки створене. Уся вода зливається в один суцільний потік, який несе відмерле листя, пилюку та насіння в каналізаційні отвори. Усі слова зливаються в один суцільний потік [свідомості] і несуть думки в каналізаційні отвори соцмереж. Розкидані речі. Розставлені по кімнаті чашки. Зубна щіточка, яку вона забула в тебе. Ще геть свіжий спогад про жінку, яку ти люби(ш/в) і котра більше не прийде, бо відправляється на інший континент. Думки про усе це зливаються в один потік. Зливаються із дощовою водою і зникають у чорних квадратах водостоків. Хмари, схожі на порвані клапті паперу, приносять темряву, яка все покриває. З горла вилущується кашель. Ліків ще вистачить, аби нормально заснути. Літо було створене для чогось іншого, але цього вже ніхто не пам'ятає. Те, для чого було створене літо, зосталось на старих світлинах із підсвічених фотоплівок. Спогад не нагадує спогад — тільки щось таке, що існує між пам'яттю та забуттям. День не нагадує день — тільки щось таке, що існує поміж ніччю та днем. Ти не нагадуєш себе — тільки щось таке, що існує поміж одним чорним квадратом та іншим.

#українською #український tumblr #український тамблер #укррайт #укртумбочка

[zabavaua]

Меблі поставляються у розібраному вигляді.

У комплект додається докладна інструкція зі збирання.

Наша продукція не має стороннього хімічного запаху, як у меблів з ДСП та МДФ.

Якісна фурнітура німецького виробництва.

#комод #дитячий #дерев'яний #з ДСП #з поличками #з шухлядами #в кімнату #діти #магазин Забава #Україна #Забава

[feyapyva15]

Сестра знов прийшла в мою кімнату. 😔

Я просто хочу побути саааам.

[kuvshnka]

Вночі була жахлива гроза через яку я не могла спати. Чар гавкав, а блискавки освітлювали всю кімнату в мене навіть само світло увімкнулося (це мене перелякало)

Зранку теж було і вийти з квартири неможливо, але мені подзвонили і сказали, що до мене хочуть записатися і мені прийшлося йти на роботу.

Зараз спекотно і немає чим дихати. Хочеться додому спати

[yourmistaker]

згадала, як мені в дитинстві хотілося рояль. ї я його знайшла, в підлітковому віці. знайома майже за копійки продавала, бо залишився від тітки. але я розуміла, шо перенси не дадуть мені на ньому "пілікать по мізкам" в хаті.

тепер, я вирішила, шо якщо я знайду рояль в норм стані та за дешево в продажі, знову, то придбаю, ї запхаю його в кімнату гуртожитку, де ми усі співіснуєм.

мені поїбать буде на незручності, бо я в дитинстві не отримувала УСЬОГО.

я терпіла відсутність власної кімнати, яку вони вирішили відремонтувати останньою. а це після трьох кімнат та двох прибудов у черзі. я існувала у прохідному залі, десять років.

а ще вони побудували сарай, прямо навпроти вікна моєї майбутньої кімнати, куди тхнуло лайном та сечею, ї кричали близько декілька сотень птахів у клітках. ВІДЧУВАЄТЕ ЇХНЮ ЛЮБОВ ?!

кімната була майже доремонтована в дві тисячі чотирнадцятому році, але на моє щастежаль, ми поїхали з Донецької області "на два тижні перечекати", ї осьо десять років у Харкові вже. ПІСЛЯ МОГО КОПНЯКА ДО РЕЧІ

час цінувати себе, й пілікать по мізкам перенсам, як вони робили мені в дитинстві.

#укртумбочка #щоденник #особистий блог #український блог #український tumblr #українське #українською

[yuliaabbb]

життя в нью-йорку дуже виснажливе.

2 місяці тому втікла з дому від токсичних «друзів», місяць контувалась і нарешті зняла кімнату у вільямсбургу.

пару тижнів тому в мене був перший поцілунок з хлопцем який мене заігнорив, на тому тижні сказала своєму крашу що він мені подобається, вирішили залишитись друзями.

в той же день поїхала на афтерпаті з рандомними чуваками, вперше спробувала кокаїн та був перший секс з чуваком який мене тупо заюзав. не сподобалось ні одне ні друге.

хочу звільнитись з кавʼярні бо мої боси не вміють нормально комунікувати.

скоро мені привезуть мої дитячі фотки і каву з києва.

а в цілому ніби все прикольно, можливо вийде працювати у продакшені і знімати команду nba.