yuliaabbb

[yuliaabbb]

життя в нью-йорку дуже виснажливе.

2 місяці тому втікла з дому від токсичних «друзів», місяць контувалась і нарешті зняла кімнату у вільямсбургу.

пару тижнів тому в мене був перший поцілунок з хлопцем який мене заігнорив, на тому тижні сказала своєму крашу що він мені подобається, вирішили залишитись друзями.

в той же день поїхала на афтерпаті з рандомними чуваками, вперше спробувала кокаїн та був перший секс з чуваком який мене тупо заюзав. не сподобалось ні одне ні друге.

хочу звільнитись з кавʼярні бо мої боси не вміють нормально комунікувати.

скоро мені привезуть мої дитячі фотки і каву з києва.

а в цілому ніби все прикольно, можливо вийде працювати у продакшені і знімати команду nba.

[yuliaabbb]

здається я закохалась

[yuliaabbb]

я занадто швидко подорослішала

тому зараз коли всі бачать в мені дорослу людину і кажуть про мої недостачі, треба бути більш такою чи інакшою

рібят, мені от тільки 21 буде.

я хочу хоч зараз трохи призупинитись, я знаю що не зможу повернути назад те - що пройшло повз мене,

та хочеться зараз хочаб спробувати відчути той вайб молодого безтурботного життя. я подорослішаю ще більше і стану ще краще. і це теж станеться швидше ніж хотілось би.

тому хочу бути неідеальною, не кажу вкусити, хочаб на запах спробувати як воно.

я встигну,

я подорослішаю.

[yuliaabbb]

юль, це твій новий дім

і може досить вже постійно порівнювати якісь локації із київськими

це не поштова площа або правий і лівий берег, тут немає блюру, окто та каштану де ти знаєш всіх бариста

масштаб набагато більший, то навіть не намагайся зіткнутись із думкою про те, що тебе тут теж буде знати кожен другий

це твій дім. тому перестань постійно думати «хочу додому», все, ти вже тут.

навіть друзів офігенних поруч маєш, та і сімʼя вся твоя в декількох годинах їзди

ностальгія тебе вбиває, не дає рухатись далі, то просто звикай і живи, нове життя.

плюс скоро знову зможеш ходити по барам

[yuliaabbb]

шось немає бажання народжувати дітей в цьому житті, от ріл

[yuliaabbb]

а ще вчора перед сном так задумалась

типу от наразі мені хочеться жити спокійніше ніж я жила в києві, типу все ще тусити але менше, чи з меншою кількістю людей

хочеться тиші і більше часу на самоті або за ділами які люблю які допомагають моєму зросту якось

типу я не хочу бігти спринт по життю, я хочу бути готова до наступних кроків

то я думала що от 2 місяці в нй нічо не робила то треба тепер включатись у весь соціум, а я розумію що я не хочу

я не хочу так сильно їбашити зараз, не хочу мати купу друзів, хочу вчитись, мати рутину, спокій, і досягати якихось своїх цілей планів без тиску на себе

і відносини ні з ким не хочу, бо реально не зараз

хочу цей РІК пожити у такому спокійному стані

[yuliaabbb]

українці, репостніть цей пост і напишіть у тегах вашу улюблену крилату фразу з української політики або мемів, я хочу зібрати колекцію

#через не можу через не хочу вставай

[yuliaabbb]

[...] in my poems death was my lover and my lover was death,

Alejandra Pizarnik, Extracting the Stone of Madness: Poems 1962-1972: Extracting the Stone of Madness; from ‘The Dream of Death, or The Site of the Poetical Bodies’, tr. Yvette Siegert

[yuliaabbb]

ніч. бруклін. догораюча самокрутка в лівій руці, бо я амбідекстр, в повітрі висока вологість після дощу, щоб зробити глибокий вдих треба напрягтись.

настрій, як зламаний метроном – не може знайти потрібну вібрацію та ритм, ніби вже на ноті радості та щастя від перебування в місті мрії у стані повної свободи, та закидує у спогади своїх лаж, провин, помилок.

але помилки то екзамени які не вийшло здати із першого разу, тепер залишилось завчити головне, щоб наступного разу бути більш свідомим.

свідомість взагалі складна річ, потрібна, але скільки ж відповідальності накидує. а простачкою бути не хочеться, тому обираю брати свої тягарі сама і рости разом з ними, бо мрії самі у матерію із картинки не втілюються.

не продають пиво мені тут, бо ще немає 21го. дурість, не знаю як ще коментувати. я вільна фізично, мене ніхто не тримає і не контролює, та сама себе звільнити не можу. абсурдно, коли маєш майже все що хотів і не дозволяєш собі у цьому жити і насолоджуватись.

лежу на вологій від дощу землі і дивлюсь у нічне небо, думаю про свою свободу. хочу поважати її більше.

а табак прошу купляти друзів, знову ж таки – мені тільки 20.

[yuliaabbb]

подивилась третій сезон outer banks, забула про всі свої проблеми та захотіла жити

[yuliaabbb]

просто хочеться із кимось танцювати у вітальні

[yuliaabbb]

вчора вночі: блін, а все-таки я за ним сумую

згадала що сьогодні він скоріше за все святкує зі своїм новим хлопцем

вже не сумую, немає за чим

[yuliaabbb]

я і тамблер

[yuliaabbb]

от в мене зараз прикольні проекти по роботі, прям цікаві

але тупо немає сил на них. не тому що я не хочу працювати, а просто тупо не можу.

типу я дивлюсь на той ноушен і мені хочеться плакати, не знаю як то пояснити. моральне і емоційне спустошення відчувається і проживається дуже складно.

я просто хочу знов відчувати якісь емоції.

[yuliaabbb]

я не впізнаю більше людину у дзеркалі.

егоїстку, людину яка обирає жалітись замість діяти, боягузку, оверсінкера.

я мудріше, я вище за це.

сьогодні у моєї сестри день народження, а я була так зайнята своїми тупими проблема, що не помітила повідомлення брата вчора про те, що сестрі стало набагато гірше і він попросив молитись за неї та просити інших молитись.

а я навіть не знаю що саме з нею. відчуваю що провалилась як сестра, дуже.

я перестала думати, аналізувати.

я просто роблю без обмірковувань.

я просто уникаю відповідальності.

зранку подзвоню сестрі, на тижні два візьму паузу від спілкування з друзями, бо треба багато чого самій пропрацювати.

плюс не знаю де буду жити цього тижня, але то вже не так важливо. не хочу щоб повсякденні проблеми збивали увагу з дійсно важливих речей.

сподіваюсь, що через тижні два я буду щасливіша, бо буду більш наповнена миром і розумінням себе і цього життя.

[yuliaabbb]

приїхала в париж💞

[yuliaabbb]

тільки два дні як нічого не виставляю в інсту, а вже почуття ніби я заховалась від світу

і знаєте – це класно.

нажаль, питання і проблеми то не вирішить, але я ніби сама собі дозволила не робити щось на публіку, ніхто не бачить, не контролює, не оцінює.

сьогодні зловила себе на думці, що дуже залежу від думки оточуючих, від їх схвалення. але блін нашо? я із за цього іноді рішення щодо себе приймаю не на користь собі. крінж, я знаю.

я люблю радитись та просити думки близьких і мудрих людей, але я втратила розуміння своїх бажань. я настільки часто просила поради, що більше просто не чую голос який підказує мені що я дійсно хочу.

я дуже соціальна людина, але я хочу перестати себе насильно соціалізувати тільки із за звички. пробуємо балансувати.

#український tumblr #український блог #український пост #український тамблер #укртамблер #укрфф #творчість #українською