#старе місто

[bakinochkame]

🌏🧭🏰

#my photos #photography #traveling #travel #bratislava #slovakia #street style #streets #старе місто #arhitecture

[nuansea]

шо там

#львів #україна #фотографія #фотоблог #архітектура #будівля #lviv #lviv ukraine #ukraine #city walk #city view #city watch #old town #old architecture #старе місто #photography #укртумбочка #knight #chevalier #warriors #sunny day #talk #can we just talk

[traveler-from-ukraine]

Камʼянець-Подільський

Камʼянець-Подільський це неймовірне місто. Перша згадка про нього датується 1062 р, а на території міста були знайдені поселення ще IV-II століття до нашої ери.

Мабуть, навіть тоді, людей приваблював унікальний природний ландшафт: з усіх сторін місто оточене річкою Смотрич, яка утворила каньйон з неприступними, скелястими берегами.

Старе місто це справжня фортеця. Навколо нього були збудовані укріплення. Частина з них збереглася.

В середині, місто також наповнене історією культур і епох.

Головна рекомендація — скористатися послугами гіда, щоб не бути схожим на туриста, якому присвячена ця скульптура.

📍Камʼянець-Подільський

Підтримуй ЗСУ!

#україна #камʼянець-подільський #місто #туризм #подорож #українською #український tumblr #український пост #ukraine #city #travel #tourism #kamianets-podilskyi

[sharp-as-c]

сьогодні були в Мурсії

нічого особливого, звичайне красиве старе місто, вишуканий собор в центрі, витончена архітектура, цікаві балкони, вузенькі вулички

я трішки зажрана по старим містам вже стала, так

що сподобалось - висока скеля з фортецею і статуєю Ісуса, що розкинув руки, на околиці міста, такого ще не бачила, вражає

після пригоди з глютеном поїхали в тц зняти стрес і я купила собі ту зелену спортивну кофту, яку не купила в місцевому тц декілька днів тому… а ще сукню, кофту, спідницю, піжаму, шкарпетки, білизну; стрес, да, знову в кредитному ліміті

до речі, міряла ще одну сукню, увесь подруж-контроль обрав її, але я б не стала брати сукню за 100+ євро енівей, тому просто буду іноді дивитись фото і гнобити себе, що не заробляю більше

такий день, сьогодні вперше зробила хлопцю салат з крабовими паличками не з креветками, а з крабовими паличками, бо вони тут без глютену

хехе сорочка з тиграми

[benjamiina]

5 років тому мама забрала мене до Києва, це був її подарунок на моє день народження. до цього я від народження жила в невеликому місті в Хмельницькій області. перших 3 роки я щиро ненавиділа Київ, на 4 дуже полюбила.

...

трохи більше року проживаю в невеликому містечку на півночі Польщі, воно дуже схоже на моє рідне місто, але водночас зовсім чуже.

5 років я блукаю світом. 5 років я мрію повернутися додому.

мама постійно повторювала "та кому ти там треба", та сенс у тому, що я непотрібна будь-де, але те місто потрібне мені.

тільки в тому місті я знаю кожну заячу стежку, тільки там я відчуваю спокій, тільки там я до ночі блукаю полями, знаю кожну яму. тільки там я не боюся бути нік��м. тільки там повітря завжди тепле та пахне солодким.

я вивчила стежки чужих міст, і боюсь, що одного дня вони витіснять мої рідні стежки.

боюсь, що одного дня не впізнаю його, що одного дня зрозумію "моє рідне місто залишилося рідним тільки в моїх спогадах"

...

одного дня нова я повернеться в те місто, воно стане зовсім іншим. одного дня я буду блукати новими стежками, новими полями. буду вивчати нові будинки та нові паркани. нові дерева та ями. та моє старе місто буде шепотіти до мене тріщинами на лавках, мулом в річках, високою травою, старими собаками.

і це буде чудовий день. аби я наважилась повернутись. аби ми стали готовими.

#якісь нотатки #дара фотік

[ashesofrosesss]

ти рятуєш свою красу, забуваючи приспати привида, котрий виріс в імлі твоїх сновидінь, які розповідають про старе місто та закінчуються теплими сльозами. тобі немає куди піти і нічого вже відчути. знята шкіра та оголені нервові закінчення більше не допомагають дізнатися про життя, тому глуха тиша та завітрене м'ясо з купою важких думок - ти. пам'ять з'їдала спогади, ховала світло в закритих приміщеннях і ковтала ключі один за одним, аби позбавити найголовнішого та найболючішого. спасати може було нікого, але ти ще дихала, твоє серце нерівно стучало, замуроване у грудях. у тебе відібрали слух теплим воском янголи з печатками байдужості на обличчі як у моряків одіссея, котрих рятували від сирен. ти їх бачила у тому місті, серед попілу, темряви та будівель після пожежі, де всі камені на вулицях вже обточені твоїми ніжними стопами, які шукали шлях додому.

#український tumblr #укртумбочка #українською #укррайт #укртамблер

[dante11211]

Все почалося о другій ночі. Я відчув безмежний, вселенський сум. Нікчемна відпустка, нікчемний я. Не міг більше сидіти в хаті, взяв болт драйв і поїхав в магазин. Не знаю навіщо, але поїхав. Зайшов, взяв якусь колу, сигарети, сів назад в тачку і мене прорвало. Я просто декілька хвилин сидів, тримався щоб не посипатися. Вирішив написати колезі. Він відповів, не спить. Їхав до нього через все місто, забрав його і поїхали на заправку пити каву. Не те щоб стало легше, проте трохи відволікся. Вирішив поїхати назад через центр, увімкнув свій особливий плейліст на повну гучність і просто співав. Краще б я в центр не їхав. Чомусь саме сьогодні, о четвертій ранку, все старе місто і центральна площа були переповнені людьми. Бачити людей, які живуть, розважаються і особливо ні про що не думають було дуже боляче. Відчув себе якимось загубленим чмонєй на цьому святі життя і тільки зараз о п'ятій ранку приїхав додому. Спати не хочу, нема чим зайнятися. Просто хочу ні про що не думати і спокійно жити життя. Спокій. Я давно забув що це таке.

18.09.22

#українською #український блог #український пост #український тамблер #український tumblr #Spotify

[iarilopandius]

01.02.2023 середа. 8 років і 343 дня війни З преси від 01 лютого (19 січня) 1919 року: “ОЧЕРЕДЬ ДЛЯ ПОКОЙНИКОВ. За заставы Москвы ежедневно тянутся вереницами ломовые, везущие гробы. Все это покойники, которых родственники везут хоронить в деревню, так как на городских кладбищах за отсутствие достаточного числа могильщиков, нельзя дождаться очереди”. Газета ВЛАДИВОСТОКЪ І в 2023 як і в 2022 вже так багато гробів треба ховати, що не встигають се робити. Згадується старе московське “москва не резиновая”… В березні 2022 року я їхав в місто Подольск що під москвою. Не забуду картину, яка мені відкрилась в вікні, коли проїзжав електричкою – безліч свіжих поховань і нові “ями”, які викопали зарання, аби ті просто чекали своїх мешканців. І ці мешканці вже точно отримають пресловуту московську прописку… навічно. Якщо звісно їх не вириють через певну кількість років, не кинуть в сміттєвий мішок, аби на цьому місці вибудувати нову висотку… https://www.instagram.com/p/CoIjsuyouWP/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[swisshotellviv]

ТОП-10 місць для освідчення в коханні у Львові РЕСТОРАН ВАЛЕНТИНО З ВИГЛЯДОМ НА ЛЬВІВ Тераса ресторану Валентино з панорамним видом на центр Львова призначена для проведення банкетів, романтичної вечері з коханою людиною. Тут зупиняється час. Це прекрасно, споглядати за метушнею міста, насолоджуючись кожною хвилиною з коханою половинкою. ЛЬВІВСЬКА РАТУША 65-метрова львівська Ратуша – найвища в Україні – локація, яка може стати початком нової історії. Неймовірна панорама на старе місто Лева, вогні й бій курантів – атмосфера, яка якнайкраще сприяє для того, аби запропонувати їй руку та серце. ВИСОКИЙ ЗАМОК У Львові можна милуватись вулицями та архітектурою, парками та провулками, а можна відшукати краєвиди, від яких перехоплює подих. Високий замок на заході сонця стане найкращим вибором для освідчення в коханні. ВАГОНЧИК СТАРЕНЬКОГО ТРАМВАЙЧИКА Вагончик старенького трамвайчика – оригінальна локація для романтичного побачення. Під час прогулянки центром міста Ви натрапите на вагончик, в якому на Вас чекатиме справжня казка – десятки свічок, романтичний столик, улюблені музичні композиції, солодкі десерти та напої. БОТАНІЧНИЙ САД У Львівському ботанічному саду панує особлива атмосфера. На його території ростуть і цвітуть різноманітні квіти. ДАХИ І ТЕРАСИ Готель "Швейцарський" гостинно запрошує відвідати оглядову терасу на даху. Відчути дух старовинного «міста-Лева» і насолодитися чарівним краєвидом. Вам запропонують різноманітні напої які гарно втамують спрагу та смачні страви італійської і української кухні. БУДИНОК ВЧЕНИХ Якщо бажаєте здивувати кохану по-особливому, обирайте цю локацію. Неперевершена зала з каміном наче створена для романтичних зізнань. Дивовижної атмосфери додасть живий музичний супровід, а вишукане оформлення свічками наповнить залу особливою романтикою. Вона скаже Вам: “Так”. ВИННИЙ ЗАЛ В холодний осінній вечір зігріватись потрібно почуттями за теплою розмовою у винному залі в ресторані Валентино в центрі Львова. МУЗЕЇ ЛЬВОВА Запрошуємо відчути романтику старовинного Львова в одному з найбільших музеїв міста. Величні стелі, чарівні вітражі та незабутня атмосфера – це все на Вас чекатиме в головному залі. (at Swiss Hotel) https://www.instagram.com/p/CifvSKTNMV_/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[dimas-tut]

Стары Горад. Варшава Старе Місто. Варшава Stare Miasto. Warszawa (at Plac Zamkowy w Warszawie) https://www.instagram.com/p/CflKy-ZIoAW/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[thesolyanka]

Вулиця Клочківська у Харкові

Вулиця Клочківська - одна з головних сучасних транспортних артерій міста Харкова, а ще - одна з найстаріших його вулиць.

Так склалось, що історична вулиця, що могла б бути однією з найбагатших на архітектурні пам’ятки у міста, наразі має вигляд не то вулиці спального району, не то вулиці за межою міста, фактично знаходячись у його серці, та охоплюючи його навкруг центру.

Головним “епіцентром” історичної забудови, був “початковий” сегмент вулиці - від Рибного майдану до Каскаду. На кінець 2019 року, ми маємо лише кілька старих будинків біля Бурсацього узвозу, та дві старі будівлі Ботанічного саду (вже не кажучи про одну єдину багатоповерхівку радянської доби біля супермаркету “Рост”). Архітектурні пам’ятники середини XIX - початку XX ст. фактичсно винищенні, через неспроможність та небажання міської влади зберігти історію міста.

І це невипадково, адже сучасні “харькавчанє” доволі мало знають про власне місто. Умовно, кожен другий «харькавчанін», колись приїхав у Харків вчитись/працювати, та залишився тут жити. Нащадки цих ж “харькавчан” банально не мають (і не хочуть мати) “коріння” у Харкові, вже плануючи життя у Німеччині або Китаї. 

Не будемо вже казати  про штучну селекцію, що стала результатом того, що Харків був епіцентром двух наймасштабніших катастроф ХХ сторіччя - Голодомору та Другої Світової вйні.

Тому маємо й відповідне відношення сучасної харківської міської влади до архітектурної історії, котра викреслюється заради супермаркетів, чергових новобудов та автосалонів. Це все про вулицю Клочківську.

В грудні 2019 року майже повністю був знесений будинок №20:

Руйнування будинку почалось ще у лютому, коли почались роботи з демонтажу подвір’я:

Майже півроку простояли зовнішні стіни, але й вони наказали довго жити:

Нажаль невідомий ані автор будівлі, ані рік створення. Хоча можна припустити, що ця будівля була збудована наприкінці XIX століття, як і більшість сусідніх будинків старої забудови.

Сегмент Клочківської від Бурсацького узвозу до Сада Шевченко фактично перестав бути жилим, ще у 80-х, коли тут був започаткован проект великого стадіону “Спартак”. Майже всіх мешканців цих будинків відселили, та вони пустують з тих пір, а час продовжує їх знищувати з допомогою “харькавчан”. 

Якщо хтось впевнений, що руйнування вулиця почалось у 90-х, а “прі совєтской власті такого нє било”, то це доволі помилкове твердження. Наприкінці 80-х історичне обличчя вулиці, та й в принципі вулиця, як місце де мешкають люди, була зруйнована.

Кілька секунд Клочівського узвозу та сегменту від нього до Каскаду з висоти пташиного польоту у 1992 році.

Більше про вулицю Клочківську у доволі цікавих матеріалах харківського краєзнавця Георгія Нікольського:

Стара забудова Клочковської;

Перший матеріал про стадіон “Спартак” та руйнування вулиці;

Другий матеріал про стадіон “Спартак” та руйнування вулиці.

А поки що пом‘янемо місто, котре зникає за нашою мовчазною згодою.

#Харків #Україна #місто #старе місто #історія #українською

[nuansea]

#lviv ukraine #lviv #ukraine #lviv city #city view #city watch #city walk #sunny day #old architecture #old town #defense wall #ancient #ancient defense wall #artillery #artillery towel #old city #old city wall #старе місто #львів #україна #фотоблог #укртумбочка

[traveler-from-ukraine]

Камʼянець-Подільська фортеця

Камʼянець-Подільська фортеця — неймовірна памʼятка архітектури. Недарма вона входить до "7 чудес України".

Перші згадки про неї зустрічаються ще в XIV столітті. Вона є частиною оборонних споруд старого міста Камʼянець-Подільський.

Замковий міст, що сполучає фортецю і місто, на той момент, був єдиним шляхом, щоб потрапити до міста, а фортеця слугувала пунктом пропуску.

Фортеця, як і старе місто, збудована на березі Смотрицького каньйону.

Стіни і башти фортеці дуже гарно збереглися, але відголоски штурмів теж добре видно.

Всередині фортеці є просторий двір. Також на території була темниця, катівня, митниця і інші службові приміщення.

Зараз на території двору знаходиться кілька діючих музеїв. Тут також можна скуштувати кулішу. Є і інші розваги.

📍Камʼянець-Подільська фортеця

Підтримай ЗСУ!

#україна #замок #камʼянець-подільський #фортеця #туризм #подорож #український пост #український tumblr #українською #ukraine #castle #travel #tourism #kamianets-podilskyi

[bez-nichoho]

Про ніщо (22)

Сьогодні я ходив містом босоніж. Була сильна злива, моє взуття швидко промокло. І якоїсь миті я подумав: а чому б не пройтись босоніж? Раніше я б засумнівався, але не тепер. Тепла вода потоками лилася з неба. Я йшов, розсікаючи босими ступнями каламутні потоки, що наповнювали це місто. Простір погустішав від дощу: було сіро і темно. Вулицями бігали чорні силуети, шукаючи прихистку. Я ніс свої промоклі ванси, підставляючи їх під важкі краплі. Навіть набирав у них воду із ринв. Навіщо? Не знаю. Але мені було так добре, що це годі передати словами. Чому? Бо я не сумнівався. Ось у чому справа: саме у таких моментах ховається справжнє життя. Робити гарні дурниці - це один із рецептів щастя. Хай навіть зовсім короткого. Якийсь час тому я цілувався на цвинтарі. І знаєте, це було прекрасно! Ми сиділи, обійнявшись. Ми ніжно цілувались. А поміж мовчазних могил проростали лагідні літні сутінки. Апельсинове світло лягало на старе каміння. Дерева видихали спеку дня. Останні відвідувачі покидали Личаківське кладовище, подивовано і навіть спантеличено дивлячись на нас. А мені навіть не було ані соромно, ані незручно. Моїй подрузі також. Бо ми були щасливі. Якщо поцілунки на цвинтарі видаються вам дивними, то маю сказати, що це доволі метафорично: це життя треба жити, бо іншого нема. І ніщо інше не нагадує про це краще, аніж цвинтар. А якщо це таке красиве кладовище, як Личаківське, то вважайте, що вам збіса пощастило. Нема різниці, у що ви вірите чи не вірите, але ніхто точно не знає, що трапиться після смерті. Я усвідомив і прийняв просту істину: смерть - це кінцева зупинка. Все. Опісля немає нічого. Ви можете вірити у щось інше, але вірити не означає знати. Я довго йшов до свого усвідомлення, це було важко, адже якщо признатись собі чесно: так, мені б хотілось отримати другий шанс, переродитись, існувати ще якось опісля смерті. Але ні, нема нічого. Я приймаю це. І знаєте: у цьому вся краса життя. Якби ми жили вічно - життя б не мало ніякої цінності. Рано чи пізно ми б втомились від нього. Життя буває повне болю, еге? А вічне життя - це і безконечний біль; це втрати; це рани, які ми завдаємо одне одному. Рано чи пізно ми б перехотіли такого існування. Тут мені пригадуються легенди й байки, у яких людину проклинали вічним життям. І з часом усе, чого вона хотіла - це відійти. Але цей світ не настільки жорстокий. Нічого не вдієш, а вмирати доведеться. І ви не знаєте, коли це трапиться. Тому живіть, чорт забирай, живіть ці життя так, як вам хочеться. Не обмежуйте себе у щасті. Хочете робити приємні дурниці - робіть. Можете почати от з чого: пройдіться містом босоніж у дощ. Це ж так просто.

#український тамблер #українськийблог #український #українською мовою #українською

[ukrgleb]

Пошуки міста мрії продовжуються, зараз я можу уявити його лише приблизно: старе, з історією, на березі ріки, невелике але й не маленьке. Що там робити? Жити.

Ходити магазинами, у школу до дитини, ходити по річці на каякі, ходити в кіно, знайти друзів і ходити в гості(це було б ідеально), займатися творчістю і спокійненько працювати, в церкву авжеж.

Взагалі, чому я хочу переїхати з великого Харкова у якесь маленьке містечно на кшалт Стрия? Хочеться рівномірного спокійного життя, велике місто набридає, втомлюєшься від постійного руху, якоїсь метушні, пихатості.

Насправді ти всеодно живеш тільки в одному мікрорайоні, а інші частини міста навіть ніколи не бачив. В тебе усього декілька друзів та й познайомитися з кимось цікавим важко. Друзів дає Бог, як то кажуть.

Головне чітко розуміти навіщо ти переїзджаєш, тоді легше передбачити можливі труднощі.

Треба розуміти що в маленькому місті руху немає. Все треба робити самому.

Я хочу поїхати для того щоб потрапити у геть іншу атмосферу, для того щоб вести і будувати інше життя. Не таке рухливе, більш рутіне, але рутіна яку ти обираєш сам. А ще я дуже хочу щоб навколо мене всі балакали українською, мені важко залишатися на своій мові у Харкові, у місті в якому я виріс.

#українська мова #український tumblr #український пост #українською #місто #переїзд

[etnosvit]

Місто Кам’янець-Подільський | Хмельницька область

Posted: 02.09.2015

Кам’янець-Подільський – це унікальне місто зі своїм неповторним колоритом. Його називають містом семи культур. Кам’янець-Подільський посідає третє місце в Україні (після Києва та Львова) за кількістю історичних та культурних пам’яток. Близько 200 найцінніших об’єктів зберігають таємниці колись могутнього стародавнього міста. Старе місто і фортеця Кам’янець-Подільського – кандидати в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

#ukraine #travel #достопримечательности #україна #туризм #украина