весняний вечір шоу талантів в старшій школі Гоукінса.
теплий вітерець омивав червоні лиця натовпу заряджених адреналіном підлітків.
всі просто подуріли від виступу "поржавілої труни", засновником якої був той самий відомий всім фрік Едді Мансон.
в одних з перших рядів стояло два на диво знайомі Мансону силуети.
це були Дастін Гендерсон і Стів Гаррінґтон.
погляд брюнета де не де опинявся на Гаррінґтоні, можливо цього і не було помітно, але провсяк випадок він переводив погляд з шатена то на гітару то на натовп.
одна пісня забрала в хлопців хвилин десять не менше, тож, подякувавши всім за їхню присутність і нагадування про любов до Гоукінсу від лиця Едді, вони пішли за куліси.
за кулісами Мансон горів від збудження та видиву не більшого адреналіну ніж у публіки.
по суті це був їхній перший виступ на публіці, тож, це викликало у всіх море емоцій за один захід.
підстрибуючи від щастя Мансон вхопився за плечі одіті в червону картату сорочку.
– о Гарете великий, твоя гра на барабанах була щось з чимось!!
прибираючи руки з плечей хлопця, Мансон побарабанив вказівними пальцями по уявному барабані перед лицем Гарета.
активно обговорюючи свій виступ з іншими учасниками групи, брюнет поглядав на вхід до закулісся, він так і сподівався на те що з миті на мить може зайти Стів.
в цей момент на дворі серед спітнілого натовпу проривалися Дастін і Стів.
кучерявий словами не міг передати відчуття пережиті під час моменту.
– Дастіне, постійно тут хвилинку, я туди і назад.
швидко промямлив Гаррінґтон і попрямував до закулісся.
це напевне перше що він взагалі промовив за весь вечір.
Стіва і Едді так і тягнула одне до одного якась невидима сила.
роззявивши рота, Дастін тільки помахав руками в різні боки і почав роздивлятися натовп щоб хоч якось зайняти себе поки шатен відійшов по справам.
входячи до закулісся, Гаррінґтон одразу помічає так званих "поржавілих трун".
хлопнувши в долоні, таким чином привертаючи до себе увагу, Мансон оголосив закінчення обговорення концерту і взагалі почав з усіма прощатися.
підійшовши до Стіва, Мансон миттю благословив його обіймами.
– а ти як завжди вчасно, великий хлопчику.
мовив Едді миттю провівши Гаррінґтона за собою до виходу з закулісся.
закриваючи двері ногою, Мансон переплів свої пальці з пальцями шатена і повільно підійняв руки вверх.
– о,чувак.. ви справді були неперевершені.
Стів ніяково посміхається,не знаючи,як виразити усі свої враження.
– ти знаєш, це трохи не моя музика.. але ти, можливо, змусив мене змінити свою думку стосовно цього.
уважно слухаючи партнера Едді зробивши губи качкою нахилив голову в сторону і сховав свої руки з руками Гаррінґтона йому в кармани желетки.
– на вихідних обов'язково приходь до мене на тлейрей і я дам послухати тобі такі хіти, що повністю перевернуть твій світ, не в моєму виконанні звісно..
в цей момент Стів не бачив і не чув нічого крім цього кудрявого чуда.
шатен завжди любив слухати те чим брюнет захоплюється, та і взагалі його будь коли приємно слухати.
не даючи Мансону і договорити, як Гаррінґтон миттєво цілує злегка погрижені губи хлопця.
посміхнувшись в поцілунок, Едді висунув свої руки з карманів Гаррінґтона і потягнувся до укладеного волосся лаком ховаючи його за вуха партнера.
як звідки не з'явися з-за рогу висовується Дастін і починає обурюватися, що там так довго можна робити.
нехотя відриваючись від поцілунку, Стів тільки зібрався покласти руку на талію Мансона як той тут як тут підбіг до Гендерсона і почав розпитувати як йому концерт і взагалі чи сподобалося йому чи не придавив його натовп.
9 notes
·
View notes
вночі едді вдерся в будинок стіва, щоб його пограбувати, але виявилося, що стів був вдома й тільки-но закінчив готувати. невеличка тиша, коли вони побачили одне одного й стів видає: "не знаю хто ти і що робиш в моєму домі, але хочеш їсти?" едді залишається, вони спілкуються, їдять і п'ють. едді каже, що віддав би все, аби подивитися як стіііів гаррінґтон приготував найсмачнішу вечерю в його житті. вони домовляються зустрітися наступного тижня й стів щось приготує.
і вони зустрічаються. і готують разом.
0 notes