pechenikasblog

[pechenikasblog]

Ти більше не пишеш, я більше не дзвоню, Лишилась в минулому наша любов. Розбилась об стіни, морозного зною, І спалена в попіл без перемов

Ти зник із життя, не лишив навіть сліду Ба більше, нагадування, теплих очей. Сподіваюся, тепер тобі вистачить світу, Бо разом нам тісно посеред полей.

Ти грав свою роль, я грала свою, Ти вірив у першість свою й правоту. Та вийшло не так і тепер я горю, Горю так яскраво, що й тебе прихоплю.

Згоримо разом, чи порізнь, байдуже, Одне лиш важливо, що ти не жилець. Образив мене, так вкуси помсти, друже, Покайся, склонися та прийми свій кінець.

https://t.me/aestetics_mood/1585

#me_вірші