juliabatkilina

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d1%8f%d0%ba-%d1%8f-%d0%b2%d0%bf%d0%b5%d1%80%d1%88%d0%b5-%d0%ba%d1%83%d0%bf%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bb%d0%b0-%d0%b4%d0%b8%d1%82%d1%8f%d1%87%d1%96-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b6%d0%ba%d0%b8-%d0%b2%d0%be/

Як я вперше купувала дитячі книжки: "ВосьмиЩось", "Собака-розумака" та трохи порад

Я обіцяла собі – жодних книжкових закупів для дочки, поки не завершимо ремонт, і не буде куди ставити. Зарікалась свиня, що не буде рити.. Звісно, я не витримала, і дещо яскравеньке та миле таки купила. Насправді моїй дитині тільки шість місяців, тож я ще не знаю до ладу, що мені потрібно. Перша закупка книжок була хаотичною – те, що сподобалося і здалося доречним. Ділюся, раптом ви теж іще не визначились.

Взявши весь свій книжковий багаж, я прийшла до українського родинного клубу «Мовограй» та його засновниці Ганни Чуркіної по враження та ідеї, що ще купити. Ганна багато років займається створенням україномовного простору для дітей, що ростуть у Харкові, допомагає батькам з пошуком віршиків, ігор тощо. Костянтин Ликов записав нашу розмову на відео, і тепер я з вами ділюсь. Пані Ганна надавала мені порад, як читати книжки, на що звертати увагу, як показувати сучасне життя за допомогою книжок.

Що я придбала за першим разом:

Книжечки з серії «Собака-розумака» від видавництва «АССА». Це – картонки у м’якій обкладинці з великими малюнками і словами англійською та українською. Я використовую їх для того, аби показувати слова та предмети. Наприклад – оце ложка, що на столі, оце ложка, що у мене у руці, і намальована теж ложка. Англійську в шість місяців я викладати не прагну, але, можливо, згодом. Що у них для зовсім малої дитини критично – це саме обкладинка, бо нею не так боляче вдарити себе по голові, а це у нас відбувалось часто. Я могла обережно дати манюні можливість розглядати таку книгу. А ще книжечка зовсім малесенька, її легко втримати маленькими ручками.

Дуже цікаво, що в книжках є сучасний транспорт, а окрім миски, ложки, пірамідки тощо діти бачать смартфон чи сучасні машини. Зобразити щось довговічне на малюнку з телефоном зараз дуже важко. Смартфони так швидко застарівають, що, мабуть, цю книгу треба використовувати тут і зараз, бо хтозна, як вони згодом виглядатимуть. Видавництву за таку сміливість однозначно респект.

Оце, власне, одна зі сторінок, яку ми дуже часто використовуємо, бо маленька активно знайомиться з ложкою. Ну а далі настане черга і інших важливих малюнків.

Ще з тої ж «опери» – «У траві» від «Видавництва Старого Лева». Тут є, крім іншого, от яка мила цікавинка – комашки чи то валяні, чи то пошиті з фетру. Картон фактуру не передає, але виглядають вони вельми затишно.

Ось, наприклад, кілька сторінок.

Я взагалі дуже скептично завжди ставилась до книжок із мінімумом тексту, бо якраз мені текст завжди був найважливіший. Але тепер я дивлюсь на це очима маленької-маленької дитини. Як мені зрозуміти, що книжка – це щось хороше? Вона має бути яскравою, вабити до себе, викликати бажання взяти в руки. Через це уже можна рухатись далі, привчатися до звучання слів, віршиків та пісеньок.

Книга Олесі Мамчич «ВосьмиЩось» від «Видавництва Старого Лева». Це – класична така дитяча книжечка, невеличкий кумедний віршик, несподіваний фінал і яскраві малюнки. Якщо чесно, я в неї закохана, така вона симпатична та парадоксальна. Скажу вам про неї таке: якщо не прочитаєте, ніколи не знатимете, хто такі восьмипоп і восьмилоб, і чим всі цікаві восьмищосі займаються на дні морському.

Зверну вашу увагу, що кутики книги тут теж заокруглені, і я це оцінила в той момент, коли моя доня почала вчитися тримати в руці різні предмети, раз по раз влучаючи собі по голові. А книжки їй дуже подобаються, правда, поки що гортати та жувати.

Що я роблю: я справді манюні все це читаю та показую. Даю гортати, хоча й під моїм контролем, щоб чогось не вийшло. Картонки нам допомагають з вивченням слів – хоча  розуміння, що столи бувають різні, має прийти до малечі трохи згодом, можна ж починати потрошку і чекати на результат.

Це якраз той момент, коли купуєш книги наче дитині, а насправді –  своєму внутрішньому малюкові. Мій просто танцює.

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d1%82%d0%b5%d0%bc%d0%bd%d0%b5-%d0%b7%d0%b0%d0%bc%d0%be%d0%b2%d0%bb%d1%8f%d0%bd%d0%bd%d1%8f/

Темне замовляння

Облітає всесвіт  – до жил дрібних, рукавів галактик і темних рік. І про що б не марив о цій порі  – те насправді видно тобі крізь них. Крізь прозорий час, найтемніший час, крізь вино міцних, найміцніших чар.

Облітає листя в долоні міст, у холодне срібло і глиб води. Все, що обираємо ми самі, все, що сонним нам навіває дим, набирає плоть, проростає в сніг, і важливе збудеться, інше  – ні.

Облітає сказане  – і кістяк, як ніколи, видимий та чіткий. Найчесніший час піднімає стяг, і стаєш ти щирим  – або ніким. Ця холодна темінь  – дракона кров. Розчиняє піну, брехню, іржу.. Тільки гнів і правда, а не добро збережуться й декого збережуть.

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%ba%d0%b0%d0%b7%d0%ba%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%be-%d1%80%d1%96%d0%ba%d1%83/

Казка про ріку

Сідає сонце, обрій котить потік розпеченої лави. Старі човни в глибокий космос ідуть на старт з дніпровських плавнів. В глибокий, чорний, тихий космос старі судна ідуть, гуркочуть їх проводжають проти ночі рибалки, воїни жилаві.

Суперник риб’ячого бога не має спати до світанку. Сиди в передчутті двобою, пиши по хвилях темні танку, в передчутті свого двобою вдихай туман, вогкий і білий, аж поки серце задубіє і завмирати перестане.

У ніч глуху, вогку і темну течуть галактики рікою. Приходить звірина тотемна, вона шукає водопою. Приходить звірина тотемна, схиляє морди у безодню, в якій уже втонули зорі, і знов спливають – зовсім поряд.

  (С) Юлія Баткіліна

Фото Cristian Ferronato. Так, це не Дніпро, але йой, най буде.

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bd%d0%b0-%d1%81%d0%b0%d0%bc%d0%be%d1%82%d1%96/

На самоті

От, бачиш, ніч, уже усі поснули, міське життя – далекий тихий гомін… Ідуть дощі, сріблясті й невагомі і обгортають плівкою минуле. Майбутнє ще туманнішим здається, коли з тобою тиша і годинник, все, що не сталось – те несповідиме, що відгуло – як патина на серці. Міста – старе позеленіле срібло, ліси – на склі тонкі безсилі тіні. А світ – ниток чудне переплетіння, тоненька нота, райдуга потрійна.

Коли ти сам в химерному й прозорому, де розчинитись легко і приємно, оте, що уціліло – те і є ми, на самоті з собою і безоднею.

(с) Юлія Баткіліна

Фото Myléne

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d1%81%d0%bf%d0%b8-%d0%bc%d0%be%d1%8f-%d0%b4%d1%96%d0%b2%d1%87%d0%b8%d0%bd%d0%ba%d0%be/

Спи, моя дівчинко

“Спи, моя дівчинко” – передають новини. “Спи”, – шурхотять коти уночі пакетами. Поки весь світ – як сон, як десятий вимір, велети грають в кеглі, печуться кекси небо над містом співає, мов повний келих. Спи, це світанок всього, що є у світі. Хай він повільним буде, тонким і ніжним. Хай розкриває тут кольорове віяло сонце, таке південне, таке зманіжене, ніби тривог немає, печалей…ніби… Спи, бо найкраще спиться, коли ��риспали, спи, розстеляє небо блакитну ковдру. І відпускає кутик, і ковдра падає, а до землі не торкнеться вона ніколи. Спи, настають часи золоті, повільні. Спи, розкриває сонце яскраве віяло…

(с) Юлія Баткіліна

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bd%d0%b5%d1%81%d0%bf%d0%be%d0%ba%d1%96%d0%b9-%d1%83-%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%86%d1%96-%d0%bc%d0%be%d1%94%d0%bc%d1%83-%d0%b2%d1%96%d0%b7%d1%8c%d0%bc%d0%b8-%d0%b9%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%b2-%d0%b6%d0%bc/

Неспокій у серці моєму. Візьми його в жмут

Неспокій у серці моєму, візьми його в жмут. І темрява там, за шибками, та майже не страшно. Якусь у моря світові понесло каламуть, оркестр на “Титаніку” грає заїжджену тему. Неспокій у серці моєму. Візьми його в жмут. Малюй на небесному тлі очерети і башти. Неспокій у серці моєму. Напевне, тому…

А ніч над містами повільна і ніжна, пливе, їй діла немає, які там страхи і печалі. Попалений чайник, старенький і затишний светр і сни, що  – хороші й погані  – до ранку розтануть… зупинка в далекій дорозі, кінець і початок.. Це тут і тепер або можеш назвати це щастям, це все, що людині відпущено з давніх давен. Аж стільки людині відпущено з давніх давен  – У темряві й тиші, мов цукор, розчинене місто, Неспокій у серці, любов, і вогонь у пітьмі.

(с) Юлія Баткіліна

Фото StockSnap

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bf%d0%b5%d1%81%d0%b0%d1%85/

Песах

Батькові. З любов’ю.

Буяє весна, бо джерела її невичерпні. І що їй до того, яка нас пантрує погибель. Хаг Песах самеах, виходьмо з Єгипту по черзі, живе гризучи, щоб із нас повиходив Єгипет. І сфінкси його, і мерці, і жерці, і царівни, пісні і казки, і глибокі замулені гирла, і зорі, що дивляться крізь очеретяну крівлю, погане й хороше  – хай нас залишає Єгипет. Прудкі колісниці лишають стривожене місто, жилаві вояки так міцно тримають повіддя. Нехай нас облишить Єгипет  – і словом, і змістом, і міццю своєю, і хижою гострою міддю. А море розходиться. З мушель постане світанок. Це правильний Песах  – іди і не смій обертатись.

(с) Юлія Баткіліна

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%bc%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%b7-%d1%85%d0%be%d1%80%d0%be%d1%88%d0%be%d1%8e-%d0%bb%d1%8e%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d0%be%d1%8e/

Розмова з "хорошою людиною"

Чи справді ми встали не з тої ноги,

чи карма така-то,

трясця їй…

з-під смокви вилазить білий сагиб

і пропонує брязкальця.

За ним з опахалом статечний мулат

і вірна віддана челядь,

іін час витрачає на нас безоплатно,

а міг би іти вечеряти.

У нього один і незмінний закон – так було ще до другої світової.

Всередині все набакир отако й головна ідея над його головою.

Він робить це вічно, від разу до разу, і ціна цьому – ламаний тугрик.

Вогненна вода і холерна зараза – і трохи загальнолюдської культури.

У вас, каже, така мелодійна мова,

але для науки галіма,

Ми зараз абетку класну дамо вам…

До речі, прекрасний клімат.

І люди у вас ну такі працьовиті,

співочі, дружні, нежадібні.

А решта, звісно, кустарний витвір,

хто так будує державу?

Тече в океани могутня ріка. В річці білий сагиб ні крапельки не потоне.

Він на нас, звичайно, не дуже-то нарікає, ми ж бо просто тубільці, населення автохтонне.

Звідки нам знати, як впоратись з дирижаблем, як правильно підтиратися лопухами?

І якщо ми його не дуже-то поважаємо – можна вибачити, що вже, хай йому.

«Я ж переймаюсь вашею долею,

я ж пер зі столиці віспу.

Ваше невігластво буде подолане,

як власне і ваші невігласи».

Донуйте воркшопи, займайте місця!

Чого мені так паршиво…

Наступний слайд – до обрію тягнуться

Круті

техногенні

шибениці.

(с) Юлія Баткіліна

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bf%d0%bb%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%b2%d0%be-%d1%80%d0%be%d0%b7%d0%bb%d1%83%d0%ba%d0%b8/

Плетиво розлуки

Цього разу наш експеримент з Марією Микицей несподівано став коротким романом. Такого у віршах ми ще не робили. І досвід цей тим паче дивний, що це не планувалось, вийшло спонтанно.

Вночі підступає гірко, під саме горло, Із серця росте скривавлений живопліт. Вона йому пише рідко. Трамваї, готика, Скупі, нерозбірливі, майже забуті літери, Чоботі важкі в під’їздах гу-гу, гу-гу, Оглухни, осліпни, нишкни, не слухай гуркоту. Вона йому пише, як розцвіли герані, Здорожчали яйця, борошно, маргарин, Як Зося плете шкарпетки, світанки – ранні, А зливи з небес розлючено ринуть в ринви, В садах – голосні дітиська, повільні равлики… Нічого – про тих сусідів, кого забрали. Весна прогризає кригу. Новин немає. І він – невідомо де, та у них роман.

Марія:

Роман, що почався коли? Вже ніхто не згадає А з чого ? Здається, того дня вона впала, Бо зламала каблук, Потім йшла через місто боса і нетутешня Слухала дзенькіт веселих трамваїв і серця тихий стук Здається купила морозиво, здається загубила сережку Ловила на собі здивовані погляди людей Перейшла через міст, ступила на теплу стежку, Побачила, як під ноги котяться сотні мініатюрних сфер Здається, майбутніх зірок, яким скоро вирушати на небо Здається, він був їхнім пастухом, бо мав ціпок і пса, І флояру за поясом, і голос – як найніжніша травнева трава…

  Я:

У середмісті темна дзвінка бруківка, Двері, церкви, крамниці, крихкі світанки. Світом летять зітхання і сунуть танки, Всім нам лишилось мало – а саме – скільки? От і пишу я – світло сотає нитку, Тиша мотає нерви, та це ж бо травень. Що нам ті заворушення і тирани, Що нам іще сто років по світу нипати… Тягне поштар легке шерехке зізнання, Хтозна, куди приб’є його лютий вітер. На підвіконні жовті прив’ялі квіти, А за вікном життя – молоде та нарване. Треба в шпиталі вправних, я дуже втомлююсь, А по майданах тяжко тече історія…

  Марія:

Води несе невидимі і незримі за течією пливуть мрії і сподівання стрічки яскраві сорочки вишивані листи недочитані барвінок зелений якби могла – понесла б грудки землі чорної і масної мішки зі збіжжям у сховках зброю у схронах з гір на долину до Чорного моря до Божого серця. ми не останні й не перші, ми ті, хто зачинить браму, хто вогнище на найвищій вежі розпалить до бою стане і не загине, назавжди птахами у небо полине.

  Я:

Вас не застав. Порожня лунка кімната. Биті дрібні склянки і побляклі слоїки. Вікна повилітали. Якої логіки Ще нам шукати, як мені вас впізнати? Вижив. Кульгав. Димлю, немов дідько з пекла, Спльовував гіркоту і сварив сусідів. Хто в цьому місті досі на місці всидів – Мовчки повідвертались, хотіли спекатись. Шмаття шпалер, розтрощена порцеляна, Може, по смерті теж стаємо хрусткими? Хто породив нас – часу під ноги кинув, суне він, суне – і ні над ким не зглянеться. Сукня – така достоту – їй-бо, така… Більше я їх не хочу уже гукати.

  Марія:

відтоді все так змінилось лиш порожнеча і пустка сни- гарячі й нестерпні страх – липкий і підступний у мені мене так мало – прозора легка оболонка ще трохи й її не буде…

  Наше найуспішніше плетиво можна завантажити або придбати через сторінку на Facebook. Раз і два.

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%ba-%e2%84%9618-%d0%b2%d1%96%d0%b4%d0%ba%d1%80%d0%b8%d1%82%d0%b5-%d0%b7%d0%b0%d1%81%d1%96%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%ba%d0%bb%d1%83%d0%b1/

Літеранок №18: Відкрите засідання Клубу анонімних авторів в Харкові

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d0%b2%d0%b0-21-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81%d1%96%d0%b9-%d0%b4%d0%b5%d0%ba%d0%b0%d0%bd%d1%8c-%d1%85%d0%b0%d1%80/

Літеранкова кава-21: Олексій Декань, харківський фантаст

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d0%b2%d0%b0-20-%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%81%d0%b0-%d0%b3%d0%b0%d0%b2%d1%80%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be/

Літеранкова кава-20: Аліса Гаврильченко, журнал "Стос", 2 частина

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d0%b2%d0%b0-19-%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%81%d0%b0-%d0%b3%d0%b0%d0%b2%d1%80%d0%b8%d0%bb%d1%8c%d1%87%d0%b5%d0%bd%d0%ba%d0%be/

Літеранкова кава-19: Аліса Гаврильченко, журнал "Стос", 1 частина

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d1%96%d0%bd%d0%b4%d0%b5%d0%ba%d1%81-%d1%82%d1%80-23-%d0%b0%d0%bb%d1%84%d0%b0%d0%b2%d1%96%d1%82-%d0%b4%d0%bb%d1%8f-%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d1%80%d0%be%d1%97%d0%b4%d0%b0-%d0%be%d0%bb%d0%b5%d0%ba%d1%81/

Індекс ТР-23: Алфавіт для андроїда, Олексій Декань

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%be%d0%ba-%d0%b2-%d1%81%d1%82%d1%83%d0%b4%d1%96%d1%97-2-%d0%bd%d0%b0%d1%82%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%8f-%d0%bc%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%bb%d1%96%d0%bd%d0%b5%d1%86/

Літеранок в студії-2: Наталія Матолінець і "Академія Аматерасу"

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b5%d1%80%d0%b0%d0%bd%d0%ba%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%ba%d0%b0%d0%b2%d0%b0-18-%d1%82%d0%b0%d0%bc%d0%b0%d1%80%d0%b0-%d0%b3%d0%be%d1%80%d1%96%d1%85%d0%b0-%d0%b7%d0%b5%d1%80%d0%bd%d1%8f/

Літеранкова кава-18: Тамара Горіха Зерня

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bd%d1%8c%d1%94%d1%80%d0%b5/

Ньєре

Ньєре